Хто на сайті

На даний момент 131 гостей на сайті

Лічильник відвідувань

Flag Counter

Банер
До 125-ї річниці з дня народження Василя Яковича Соловйова-Куценка.
Рейтинг Користувача: / 1
НайгіршеНайкраще 
Богатир із Петрашівки
На теплицькій землі народився, жив і відійшов у вічність наш славетний земляк – Куценко Василь Якович. Для когось він був сином, комусь чоловіком і батьком, а комусь просто людиною - людиною неординарною. Народившись в простій багатодітній селянській родині, змалку звик до важкої селянської праці, зростав дужим, спритним, сміливим та відважним. Ці риси характеру створили його, як атлета, спортсмена, відомого у всьому світі борця, як людину - легенду.
У неповні тринадцять років, пішов у люди в пошуках  щастя-долі. Роки поневірянь та важка праця, ще більше загартували юнака і невідомо, що було б далі та потрапив Василь до Владислава Питлясинського, засновника Одеської школи фізичного виховання - в минулому видатного борця, одного з родоначальників французької боротьби в Росії. Через кілька років важких тренувань про Куценка вже говорили з повагою, з ним рахувались відомі атлети.
 
Потім прийшло і світове визнання. Кишинів 1909 року. На світовому чемпіонаті не було рівних італійцю німецького походження Гансу Дікману, якого називали чемпіоном чемпіонів. Вірячи у свою непереможність, він поклав на кон всі свої заслуги і звання (по законах того часу). Коли йому дійшла черга боротися з Куценком, публіка ставила на фаворита.
І тут сталося диво. Непереможний Дікман лежав на обох лопатках! Від несподіванки глядачі заніміли. Дікман вимагав реваншу ,але і в другому і в третьому поєдинках він знову виявився переможеним. Тут уже публіка бурхливо аплодувала нашому земляку. Отримавши в нагороду фамільний Дікмнів пояс з позолотою та діамантами,  всі нагороди повернув переможеному.
Потім були нові перемоги в Росії, в Європі, нічия з І.Піддубним, участь у громадянску війну  в боротьбі з Колчаком, володар звання Червоного Чемпіона Республіки 1922-23-24 років, виступи в цирках по Союзу під псевдонімом Анатолій Соловйов, війна, повернення в рідну Петрашівку, жалюгідна пенсія і старість.
 

Останнi роки життя
      Не навчилась  наша Батьківщина шанувати своїх синів по заслугах. Не написано про Василя Яковича Соловйова- Куценка   книг, був правда знятий у 1967році кіно-матеріал, що увійшов кількома хвилинами у кіножурнали „Новости дня” та „Радянський спорт”.
Життя славетного атлета цікаве, багатогранне, драматичне потребує всебічного вивчення і висвітлення. Ще живі його дочки: Лілія і Світлана та син В’ячеслав. Ще є багато свідків його життя. Є чимало архівних матеріалів. Скупі газетні публікації кореспондента обласних  газет Леоніда Шаміса та краєзнавця із Соболівки Івана Карповича Фурдика, які неодноразово зустрічались, брали інтерв`ю, писали про  нашого славного земляка, могли б стати основою для створення такої книги. Пропоную долучитись до цієї справи всіх тепличан і виходців із тепличчини, всіх, кому не байдужа доля цієї людини.
      Про  Василя Яковича  повинні знати нинішні і прийдешні покоління. Він це заслужив.
 
 

 

 
 
 

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначено інше