Хто на сайті

На даний момент 67 гостей на сайті

Лічильник відвідувань

Flag Counter

Банер
Е.Руппельт
Рейтинг Користувача: / 2
НайгіршеНайкраще 
Едуард Адольфович Руппельт
Художник - скульптор  народився 15 вересня 1926 року в селі Соболівка Теплицького району Вінницької області. Закінчив художньо-графічний факультет Орловського державного педагогічного інституту. Працював в Соболівській середній школі вчителем образотворчого мистецтва і креслення. Учасник обласних, республіканських та всесоюзних виставок народної творчості.
Міністерством освіти УРСР нагороджений нагрудним знаком "Відмінник народної освіти".
Автор герба і прапора смт.Теплик, емблеми (значка) до ювілею 500-ліття. Почесний громадянин Теплика.
Автор проекту меморіалу Слави в Соболівці (його Ви можете побачити в розділі фото), а також герба Соболівки, який офіційно не був затверджений. Але нами використовується на цьому сайті.
18 листопада 2001року  Едуард Адольфович пішов з життя, залишивши по собі, творчий слід, яким Соболівчанам можуть пишатись.
 

"Мистецтво - Божа благодать,
 яка сходить лише на окремих блаженних.
Його не можна зрозуміти, пояснити,
а лише осягнути серцем - як Бога.
Не всім дано..."                    
                               Галина Тарасюк

 Руки...Шорсткі й мозолисті від домашньої роботи, але такі граціозні й витончені. Руки митця, руки майстра різця й пензля.

Щось підсвідомо притягувало мій погляд до тонких пальців. Неймовірно! Ось ці руки народжують диво: пишуть картини, "роблять" ліногравюри, творять скульптори, мозаїки...
  Я гортала альбом (автор статі) Едуарда Адольфовича, присвячений онукам Саші і Віті.
  Альбом, який самодіяльний скульптор із Соболівки, назвав "Пером і стеком", - річ воістину вражаюча. В ньому - вирізки з періодичних видань про Едуарда Адольфовича, список його нагород, фотознімки, окремі авторські роботи.

   І знову погляд мимоволі зупинився на його руках...Цікаво, чи хоч уявляв собі прадід Е.А.Руппельта, німець за національністю, приїхавши в 1860 році у Соболівку будувати цукровий завод, що матиме такого талановитого нащадка?

   ...Його мати, Анастасія Василівна, над усе любила рукоділля. Яких тільки вишиванок не було в їхній скромній хатині службовця місцевого цукрозаводу! Годинами міг спостерігати хлопчик, як вона добирає заполоч, як з’являються на непорочно-сніжній тканині узори та орнаменти. Тоді він не зважав навіть на старшу сестру Юлію, яка кликала на вуличні розваги. Тоді, певно, й сходила на малого Божа благодать, прозрівала мистецька душа.

    Лабіринт житейських драм поволі наближався до жахливого 37-го, коли як "ворога народу" репресували батька, Адольфа Робертовича. Тому в підлітковому віці Едуард вимушений був працювати на заводі. Життя - жорстокий вчитель. А далі була війна, тил ("Сталін не брав воювати німців"), робота в місцевому радгоспі і, нарешті... здійснення заповітної мрії: навчання на художньо-графічному факультеті Орловського педінституту.
    З 1952 по 1986р. Едуард Адольфович працював у Соболівській середній школі вчителем образотворчого мистецтва і креслення. Жив роботою. Однак уроки малювання чомусь вважали за другорядні. Мистецтво, мовляв, слизьке діло. Він боляче пережив це, та, незважаючи ні на що, творив.

    Так народилася виставка малюнків та гравюр, присвячена 150-річчю Т.Г.Шевченка, яка з успіхом експонувалась у Гайсині, Вінниці, Києві. Як пізніше зізнається сам автор: "Поезія Кобзаря стала провідною зіркою творчого натхнення... Здається, ніколи не випити мені тієї естетичної насолоди, яку приносять твори Т.Г.Шевченка". Більше того, за цю виставку Е.А.Руппельта було висунуто на звання Заслуженого майстра народної творчості України.

   Одна за одною з'являються його прекрасні скульптури, керамічні панно, мозаїки...До речі, мозаїка "Живи, Україно!" складається із 40 тисяч шматочків. Майже всі оригінали розкиданні по музеях, вдома лише невелика дещиця створеного митцем. А ще Е.А.Руппельт був учасником ІІ Всесоюзної виставки самодіяльних майстрів (1961р.).
   ...Його таки не забули, у 1887р. Міністерство освіти УРСР нагородило Едуарда Адольфовича нагрудним знаком "Відмінник народної освіти" за зразкову роботу по конструюванню та виготовленню навчального наочного приладдя.
  В 1997 році, наприклад, став переможцем конкурсу на герб і прапор  Теплика та пам'ятний значок, присвячений 500-річному його ювілею. А на 1 вересня 1998 року подарував школі, в якій працював, виставку своїх творів. Власне, це не перший його дарунок: разом з місцевим краєзнавцем, ентузіастом І.К.Фурдиком вони оформили чудовий стенд до 110-ї річниці від дня народження письменниці-землячки Галини Журби та стенд "Літературно-мистецька Тепличинна". Слід зазначити, що Галина Журба теж займає, помітне місце в творчості Е.А.Руппельта. В його майстерні вже є декілька картин та портретів письменниці, з розповіді покійного вчителя Р.А.Кравчука намалював план панського фільварку, де пройшло її дитинство...


 На сайті використовується стаття Інни Червінчук під назвою "Божа благодать",  надрукована газетою "Вісті Тепличчини" 1998 році.