Хто на сайті

На даний момент 11 гостей на сайті

Лічильник відвідувань

Flag Counter

Банер
Міжнаціональна злагода та релігійне порозуміння – обов’язкова умова стабільності та єдності громади.
     Громада Тепличчини за своїм етнічним та релігійним складом досить неоднорідна. Зрозуміло, що переважають українці, але на території району живуть  ще росіяни, молдавани, білоруси, вірмени, поляки, євреї та представники інших національностей.
     На рівні держави темі нацменшин приділяється чимала увага. Так, сьогодні Глава держави Віктор Янукович особливу увагу акцентує на необхідності зміцнення міжнаціональної злагоди та порозуміння, створенню комфортних умов для розвитку та самореалізації, задоволення культурних та освітніх потреб національних меншин, які проживають на території України. Президент України наголошує, що міжнаціональна злагода та релігійне порозуміння – обов’язкова умова стабільності та єдності громади.
     Районна влада прикладає всіх зусиль задля збереження і зміцнення нинішніх стабільних міжнаціональних взаємин, забезпечення умов для вільного розвитку культур і мов усіх етнічних спільнот. Так у закладах системи освіти молоде покоління виховується у дусі толерантного ставлення до представників інших культур, традицій та релігій. Тому у навчальному процесі та у виховній роботі  загальноосвітніх шкіл району постійно пропагуються національно-культурні традиції, проводиться інформаційно-просвітницька та попереджувально-профілактична робота щодо запобігання проявам ксенофобії, расової та етнічної дискримінації.
     На території району діє культова споруда, яка є пам’яткою архітектури Тепличчини – костел святого Станіслава. У 18-му та на початку 19-го століття в Теплику існувала католицька дерев’яна каплиця, названа на честь Діви Марії. В 1821 році поряд з нею Станіслав Потоцький (син Станіслава Щенського-Потоцького, який збудував відомий парк «Софіївку») розпочинає будівництво костелу, яке за три роки  завершує. В 1824 році костел був освячений та названий на честь святого Станіслава – краківського єпископа, вбитого польським королем Болеславом ІІ та признаного польською церквою святим мучеником. По подіях польського повстання, діяльність костелу була призупинена. Та за клопотанням графині Олександри Потоцької (доньки Станіслава Потоцького) на території костелу почав діяти кляштор (монастир) сестер шариток  (сестер милосердя) до 1886 року. Незадовго до закриття закладу графиня Потоцька за власний кошт повністю реставрувала приміщення костелу.
     В 1911 році в костелі сталася велика пожежа, після якої, більша частина приміщень була повністю розібрана, відбудовано було лише частину – каплицю з боковими прибудовами. В 1918 році костел знову починає діяти. Та в ті роки - роки Громадянської війни та встановлення радянської влади, служби проводилися рідко, а вцілілі приміщення використовувалися місцевою владою для інших потреб.
     В 1924 році, приймаючи до уваги, що каплиця знаходиться в будинку монастиря займаному Теплицьким райвиконкомом Президія подільського Губвиконкому затверджує римо-католицьку «часовню» в м. Теплик закрити і передати приміщення займане каплицею райвиконкому для культурно-освітніх потреб. На той час влада вимагала мати у кожному селі і місті приміщення для пересувних кіноустановок та клубів для культурно-освітніх потреб.
     Приміщення монастиря в різні часи використовувалися під розміщення в них райвиконкому, клубу, фінвідділу, відділу держстраху, загсу, фільмотеки. В 1992 році після постанови про повернення культових споруд віруючим, костел та залишки приміщень монастиря передано релігій громаді парафії Святого Станіслава Єпископа Римсько-католицького церкви у користування. На даний час в костелі ведуться реставраційні роботи та проходять недільні богослужіння.

 

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначено інше