Хто на сайті

На даний момент 78 гостей на сайті

Лічильник відвідувань

Flag Counter

Банер
Офіцер із Рівного нещодавно повернувся із зони АТО, але вже хоче вирушити назад, до бойових побратимів
Четвер, 13 листопада 2014 06:34

Йому ще нема 30. Він — офіцер, який зовсім нещодавно повернувся із зони АТО. Про себе навіть друзям і рідним розповідав мало. Казав лишень, що там, де був, — горе, кров, смерть. Тим часом його дружина навряд чи знає, що її чоловіка вважають героєм і відчайдухом. Що про нього поміж військовими починають ходити легенди. Що бойові товариші переповідають історії, як він у боях на сепаратистському сході при обстрілі блокпостів не раз викликав вогонь на себе. Так рятував інших.

«Він ризикував своїм життям. Але якби не такі вчинки, на блокпостах було б дуже скрутно, — переконує прес-офіцер Міністерства оборони України в Рівненській області майор Олександр Гайн із Регіонального медіа-центру МО України. — Це — мій друг, чиє ім’я зараз назвати не можу. Взагалі військові з Рівного виконують завдання в багатьох військових частинах. Тож повертаються у різний час. Коли друг приїхав із зони АТО, то був небагатослівним. А ось коли вже прибули інші військовики, то почали розказувати замість нього і про нього. Про випадки, коли він викликав вогонь артилерії та авіації на себе. Виконуючи відповідне завдання, мій друг був майже на ворожих позиціях, знімав координати. Виступав у ролі навідника. А це перша мішень для ворога».

Одного разу, коли він навів артилерію на ціль, противник його побачив. Він почав бігти. За мить була кулеметна черга, та моєму другу пощастило: він лишився неушкодженим. Мабуть, у сорочці народився. Бо кулі свистіли зовсім поряд, а його не зачепило. А коли ворог атакував, і він брав удар на себе, то чинив не просто як сміливець, а як професіонал, який ішов на такий крок свідомо, пояснює Олександр Гайн.

«На щастя, друг повернувся додому без серйозних поранень. І героєм себе навряд чи вважає. А тепер хоче, щоб його відправили назад, у зону АТО. Бо там лишилися ті, з котрими воював пліч-о-пліч.

 

Це вже бойове братство. Це — друга сім’я. Коли я запитував, чи не страшно, він відповів, що дуже страшно. Бо вся небезпека ситуації  усвідомлюється тільки  тепер, вдома, — переповідає Олександр Гайн. —  Але він хоче до хлопців. Хоче, щоб вони вижили».

 

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначено інше