Хто на сайті

На даний момент 74 гостей на сайті

Лічильник відвідувань

Flag Counter

Банер
«НЕХАЙ ВОРОГИ ЗНАЮТЬ МЕНЕ В ЛИЦЕ!»
Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

Він неодноразово оббивав пороги військкоматів, та лише під час третьої черги мобілізаційного розгортання йому дали «добро». І от він вже виконує спеціальні завдання в зоні АТО. Молодший сержант Сергій Степаненко навідник гармати «Катюхи». А «Катюха» БМП одного з розвідувальних підрозділів.

Хочете фотографуйте. Я свого обличчя не ховаю принципово. Нехай російські терористи знають, хто проти них воює, розважливо говорить трохи небритий, спортивної статури, з навмисно примруженими очима хлопець. Сергій призвався 1 серпня. Спочатку майже місяць був інструктором у Десні, навчав інших мобілізованих приховано пересуватися вночі, влаштовувати дньовки, засідки, мінувати і розміновувати територію, вправлятися зі зброєю, пристосовуватися і виживати.

Свою ж службу розвідника він починав строковиком ще десять років тому в Десні. Пізніше, у Болграді, не полишав тренування. А після звільнення в запас став майстром спорту з важкої атлетики. Наприкінці серпня я прибув до місця проходження служби, що неподалік Дебальцевого. І відразу до справи. Швидко усвідомив своє завдання, призначення підрозділу, пробіг очима карту місцевості, основні шляхи, орієнтири. Першого ж дня об’їхали кілька маршрутів для візуального ознайомлення, а вже ввечері наше відділення відправили на виконання бойового завдання. «Катюха» попереду, «Хаммер» замикає. Раптом бачимо: поперек дороги лежить наш боєць. Неподалік ще один. Ми зупинились. Обидва без одягу та зі слідами страшних катувань. І тут по нас вдарили з кулемета. Розгортаємося в бойовий порядок і в «зеленку», на зачистку. Доки прибуло підсилення та «санітарка», ми втратили ще двох. Ось так я пройшов своє перше бойове хрещення в зоні АТО.

Наш командир відділення справжній професіонал, розповідає стрілець-розвідник з підрозділу молодшого сержанта Степаненка. Наприклад, коли почалися холодні ночі, він не лише нагадував про те, що варто тепло вдягатися, а й попервах перевіряв екіпірування кожного бійця. Або ще був випадок. Приїхали на визначене місце, а вже темно. Він приймає рішення не зачищати «зеленку», а почекати, доки розвидниться. Вранці ми виявили і знешкодили з десяток розтяжок і мін. А якби вночі пішли туди, то втрат би не уникнули. Якось ми на БТРі потрапили в засідку. Один з пострілів із РПГ влучив спереду, інший в заднє колесо вдарив. То ледве вирвалися звідти. Та багато різного траплялося, відразу і не пригадаєш. Ми щодня супроводжуємо вантажі, людей на точки переднього краю, іноді зачищаємо житлові сектори населених пунктів, збираємо розвіддані. Небезпека всюди, міни лягають поряд, дороги всі пристріляні, ніде не проїдеш просто так, постійно палець на спусковому гачку. Настає ніч, а вони бомблять, спати не дають «Гради», міномети, гранатомети, пригадує Сергій. Його батько, ветеран-афганець, проводжаючи сина, сказав на порозі: «З Богом, сину! А якщо буде треба, то я тобі на допомогу прийду. Не пускай ворога у свою хату». 15 жовтня Сергієві виповнилося 29 років. Він один з багатьох патріотів-українців, які сміливо стали на захист України. Сподіватимемося і віритимемо, що всі наступні його дні народження він святкуватиме до сивої-сивої старості в мирній Україні та в оточенні великої родини.