Специфіка служби у частинах спеціального призначення така, що офіцери там неговіркі, зайвого слова не скажуть. Підполковник Денис Матюшко саме з таких: «нічого особливого», «виконував завдання командування»…

Президент України — Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Петро Порошенко Указом «Про відзначення державними нагородами України» нагородив орденом «За мужність» ІІІ ступеня кулеметника одного з підрозділів окремої механізованої бригади імені Данила Галицького ОК солдата Дмитра Махова.

Солдат Григорій Модін під час обстрілу російських терористів отримав складне поранення. Одразу три ворожі кулі влучили хлопцю в ногу. Як наслідок він вже п’ятий місяць не встає з лікарняного ліжка. Втім військовослужбовець запевняє, що складна травма не зламала його бойовий дух. Боєць переймається, що не може зараз нести службу на Донбасі поряд з бойовими побратимами.

Олександр Черніков і десять його товаришів по службі з 25-ої бригади загинули в бою біля села Спартак за шахту, звідки бойовики обстрілювали прилеглу територію. «Був бій на Спартаку, в якому загинуло 10 вояків. З боку бойовиків була танкова атака.

Нещодавно в ході відбиття чергової навали терористів та російських найманців під час їхнього наступу в районі Дебальцевого українські артилеристи вкотре підтвердили, що їх недарма називають «богами війни».

Повільно падав важкий сніг. Лапаті сніжинки, чіпляючись одна за одну, неквапливо перетинали темно-блакитне тло неба. Навколо блокпоста за кілька кілометрів від Попасної все було біле: дерева, поле і дорога, що вела до Первомайська. Проїхала вантажна машина, залишивши по собі чорну, рубчасту колію.

Спілкуючись з десантниками 95-ї окремої аеромобільної бригади, звернув увагу на один із шевронів із написом «Кіборг»… — У нас на такий мають право лише ті, хто обороняв Міжнародний аеропорт «Донецьк», причому не менше двох разів, — відповів власник цього шеврона Павло.

…Перебуваючи під шквальним вогнем у палаючому й зруйнованому донецькому аеропорту, він виконував свій військовий обов’язок, відстоював наш стратегічний об’єкт, нашу Українську землю.

Петро Петрайко і його прийомний син Назар Конон разом стояли на Майдані. Разом пішли і в ряди Нацгвардії. 17 березня 2014 вони поїхали прямо з Києва в Петрівці, де формувалися батальйони і проходили тренування на полігоні. Разом відстоювали Слов'янськ. Обидва не бачили будинок більше восьми місяців. Тепер, повертаючись до рідного Дрогобич, сподіваються змінити в кращу сторону життя в країні.

Приблизно о 10 годині ранку 9 червня зі сторони Слов’янська розпочався численний прорив бойовиків у бік Краматорська. Ми дали бій. Однак ускладнювало ситуацію те, що в терористів були дві броньовані інженерні машини розгородження На блокпосту, де перебував Сергій Адамьонок, знаходилася зведена рота десантників та військовослужбовців Національної гвардії.

Переможний дух воїна посприяв успішному вступу до військового вишу, аби у майбутньому стати офіцером-танкістом. Новоявленка, Мар’їнка, Красногорівка, Піски та Антонівка - містечка на Донеччині, у звільненні яких брав участь двадцятиоднорічний Олександр і де, на жаль, він втратив кількох своїх бойових побратимів. Цьогоріч у березні воїн-контрактник у складі танкової роти добровільно вирушив на Донбас.

Саме так характеризують друзі та бойові товариші заступника командира загону спеціального призначення підполковника Юрія Коваленка. За багато років бойової служби в лавах 3-го окремого полку спеціального призначення він став справжнім професіоналом та талановитим командиром. Вимагав від бійців досконало оволодівати всіма видами зброї та бойової техніки, вивчати тактику, опановувати рукопашний бій, а також навчав підлеглих науці виживання в екстремальних умовах та решті хитрощів військового мистецтва, вкрай необхідних спецпризначенцю на війні.

Він неодноразово оббивав пороги військкоматів, та лише під час третьої черги мобілізаційного розгортання йому дали «добро». І от він вже виконує спеціальні завдання в зоні АТО. Молодший сержант Сергій Степаненко навідник гармати «Катюхи». А «Катюха» БМП одного з розвідувальних підрозділів.

Командир екіпажу майор Дмитро Майборода та його помічник Дмитро Шкарбун загинули в небі над Краснодоном. Два льотчики, два майори, два Дмитра... Упродовж останніх років вони завжди були разом. Один сидів за головним штурвалом Ан-26, другий — на «правій бочці» літака. Коли їхнє повітряне судно підбили терористи, командир екіпажу Дмитро Майборода наказав усім покинути борт, але його помічник Дмитро Шкарбун вирішив залишитися, щоб разом із другом зустріти смерть.

25-летний Иван Пасевич, десантник 80-й бригады, погиб 16 августа под Луганском, во время обстрела украинских позиций «Градами» боевиков. Парень собственным телом прикрыл побратимов – спас две жизни. Иван Пасевич - вместе со своими подчиненными оборонял аэропорт Луганска, после команды уничтожить взлетную полосу и отступить - провел ряд успешных разведывательных операций.